Впровадження практики “доносів” для посилення окупаційного режиму в Криму 

Переслідування мешканців півострова, незаконні обшуки їхніх будинків, психологічний тиск, незаконні затримання та катування є невіддільними елементами репресивної машини держави-агресора. Її мета – залякати нелояльних до окупаційної влади громадян.  

Переслідування кримців за “недоносництво” українські правозахисники трактують як впровадження на ТОТ практики “стукацтва у спецслужби країни-агресора”. Тут ми розкажемо, що це за кваліфікація, хто з місцевих жителів переслідується за “неінформування про злочин”, чи  дотримуються окупаційні суди стандартів справедливого правосуддя у цих справах та до чого тут школярі. 

“Неповідомлення про злочин”  

У 2016 році російське законодавство поповнилося статтею 205.6 КК рф, яка криміналізує “неповідомлення про злочин”. Це може виглядати як боротьба зі злочинністю, але її справжнє призначення – залякати та придушити інакомислення. Під виглядом боротьби з “тероризмом” безліч  проявів незгоди з діями окупаційної влади можуть стати приводом для кримінального переслідування. 

Стаття 205.6 КК рф (неповідомлення про злочин) з’явилася в російському законодавстві у 2016 році після прийняття так званого “антитерористичного пакета Ярової”. Її санкція передбачає штраф до 100 тисяч російських рублів, позбавлення волі на термін до одного року та інші форми відповідальності.  

Кримінальні справи за фактом “недоносництва”: яка ситуація в Криму? 

У більшості випадків звинувачення за “неінформування про злочин” базуються на сфабрикованих доказах та свідченнях, отриманих шляхом тиску та залякування. Судові процеси над “недоносами” є показовими та мають на меті  схилити людей до співпраці зі спецслужбами ворога під страхом за власну долю. 

Раніше ми писали про те, що окупаційна влада в Криму запровадила “жовтий” рівень терористичної загрози. Це був привід для нових затримань кримських активістів. Наприклад, під виглядом “закликів до тероризму”, “підготовки теракту в торговому центрі та на залізниці у Сімферополі”, “зберіганні зброї” було безпідставно затримано п’ятьох чоловіків.  

Наразі окупаційними судами винесено вже 5 вироків проти кримців за статтею 205.6 КК рф. Так, хвиля обшуків у чотирьох кримських татар в рамках кримінальних справ за цією ж статтею відбулась на півострові 31 серпня 2020 року.   

Тоді співробітники ФСБ звинуватили Енвера Топчі, Айдера Кадирова, Рідвана Умерова й Айдера Аблякімова у тому, що вони не повідомили правоохоронні органи про те, як кілька років до того переписувалися у соцмережі з Уміджоном Дададжоновим. Останній у 2014 році виїхав з Криму в Ірак і там вступив до терористичної організації “ІДІЛ”.  

“Суди” визнали чоловіків винними у «неповідомленні про злочин», призначивши штрафи від 30 до 40 тисяч російських рублів. 

За напрацьованим “сценарієм” нещодавно “Кіровський районний суд” засудив кримську татарку Еміне Зекеряєву за “недоносництво”. Жінка, яка працює швачкою, має виплатити штраф у розмірі 50 тисяч російських рублів за рішенням суду. Що передувало цьому вироку? 

У серпні 2023 року окупаційні силовики провели незаконний обшук вдома в Еміне. Про відкриття кримінальної справи щодо неї жінка дізналась лише через два місяці. За версією “слідства”, у 2016 році в мережі “ВКонтакте” швачка вела діалог з громадянкою України Мадіною Стряпчою, яка виїхала до Сирії та “вступила до збройного формування”, що суперечить інтересам держави-агресора. Крім того, жінка нібито планувала вчинити теракт.  

За те, що Зекеряєва не повідомила про це листування в окупаційне управління ФСБ, їй і присудили стягнення. 

Ці кейси демонструють, які інструменти використовують окупанти для переслідування кримських татар і створення з них образу пособників терористів. Вони також ілюструють політичний контекст окупації Криму та спроби російської окупаційної адміністрації підсилити свій контроль над мешканцями півострова за допомогою спецслужб та антитерористичного законодавства. 

Політичні мотиви та вплив на права людини 

Згадані вище порушені справи можуть вказувати на політичні мотиви країни-окупанта, а не на захист суспільства від злочинності. Впровадження статті про “недоносництво” – черговий винахід країни-агресора для переслідування громадян, які критикують окупацію півострова. А також задля утримання режиму, підштовхуючи мешканців Криму до самоцензури. 

Впровадження цієї статті створює атмосферу страху та недовіри серед населення. Люди бояться висловлювати свою думку чи обговорювати політичні питання: будь-яка інформація може бути використана проти них. Це призводить до обмеження громадянських свобод та порушення базових прав. 

Порушення права на справедливий суд 

Порушення права на справедливий суд, фальсифікація доказів, тиск на свідків – неповний перелік методів, які використовує окупаційна влада. 

Правозахисник Еміль Курбедінов раніше повідомляв “Кримській солідарності”, що у такий спосіб російські спецслужби та інші органи слідства намагаються залучити через відповідні кримінальні справи звичайних громадян, а також формують узаконену практику доносів. 

На прикладі своєї підзахисної Еміне Зекеряєвої, він пояснює, що у її листуванні не було жодних законних підстав для звинувачення. А також запевняє, що у спілкуванні дівчат неодмінно є “слід ФСБ”. 

Крім того, на запит адвоката про детальну інформацію профілю Стряпчої у мережі “ВКонтакте” окупаційний суд відмовив. Зокрема щодо її активності у соцмережі починаючи з 2015 року: геопозиції, звідки та куди повідомлення були направлені тощо. Також свідчення правозахисника та його підзахисної “служителями Феміди” не було враховано. 

Натомість “аргументи” про вину Еміне з боку заангажованого “експерта” “суддя” взяв до уваги, навіть попри “розмитість” та некоректність доказів. Наприклад, він переконав “суд” у тому, що швачка “добре розбиралася в терористичних організаціях і була в цьому фахівцем”. 

Залякуваннями та утисками держава-агресор намагається «заохотити» мешканців Криму допомагати російським силовикам у їх роботі. Йдеться про таємне подання відомостей зі звинуваченням кримців. Це підкреслює численні порушення прав людини у Криму з боку рф. 

Розкол суспільства та підрив довіри 

Запровадження статті 205.6 КК рф має руйнівний вплив на кримське суспільство. Люди змушені жити в атмосфері страху та підозри, адже будь-хто – сусід чи колега  – може виявитися “донощиком”. 

Російська влада цілеспрямовано використовує “доноси” як інструмент розколу суспільства, протиставляючи людей одне одному за політичними, етнічними та релігійними ознаками.  

Вплив на молодь та освіту 

Особливо цинічно виглядає цілеспрямоване впровадження “доносів” серед дітей та молоді. Мілітаризація освіти, пропагандистське навчання, нагнітання напруги – все це має на меті виховати нове покоління, лояльне до окупаційного режиму та готове служити його інтересам. 

Російська влада використовує освітній простір Криму для пропаганди та насадження недовіри. В школах та університетах проводяться “виховні” заходи, які пропагують “російські цінності” та засуджують “екстремізм” і “тероризм”. Дітей та молодь заохочують “бути пильними” та повідомляти про “підозрілу” поведінку своїх однолітків та навіть вчителів. 

Нагадаємо, що велика кількість кримців зазнала переслідувань саме через “доноси” проросійського блогера Олександра Таліпова. На власному акаунті у Телеграм-каналі він публікує персональні дані мешканців півострова, які підтримують Україну, а також погрози розправи над ними. Крім того, затриманих за антивоєнні та проукраїнські висловлювання осіб змушують записувати відео з вибаченнями, які потім Таліпов оприлюднює на своєму каналі. Наразі за пособництво державі-агресору український суд розглядає обвинувальний акт щодо нього.  

Історичні аналоги 

Практика “доносів” не є винаходом сучасної росії. Вона була широко розповсюджена в СРСР за часів сталінських репресій, а також в інших тоталітарних режимах, як нацистська Німеччина чи фашистська Італія. Історичний досвід свідчить, що “доноси” є надзвичайно ефективним інструментом державного терору, який руйнує суспільство зсередини та знищує моральні підвалини. 

“Стукацтво” є одним з ефективних інструментів контролю над Кримом, який дозволяє росії тримати в страху мешканців півострова. Це повернення до жорстоких практик тоталітарного режиму, які суперечать фундаментальним правам людини та нормам міжнародного права. 

Практика “доносів”, яку росія активно впроваджує в окупованому Криму сьогодні, – це свідома та послідовна стратегія встановлення тотального контролю над українським суспільством. Використовуючи залякування, пропаганду та маніпуляції, окупаційна влада руйнує соціальні зв’язки, сіє недовіру та страх, перетворюючи життя кримців на безпросвітне існування під куполом підозр.