Операція «Крим» або для чого Європі трепанація

Зараз такого пацієнта нагадує Європа, а роль пухлини виконує найбільша країна світу – Росія. Подібно хвороби вона продовжує вражати нові території. І якщо її не зупинити, новими жертвами можуть стати вже країни Прибалтики.

Після розпаду СРСР Росія не відмовилася від своїх імперських посягань. Тільки за останню чверть століття вона була причетна принаймні до п’яти військових кампаній: участь російських добровольців і поставка зброї під час грузино-абхазького конфлікту, дві російсько-чеченські війни, придністровський конфлікт, а також російська інтервенція в Грузію.

Однак перші ознаки «хвороби» світ вирішив за великим рахунком проігнорувати. Не було зроблено ніяких серйозних спроб почати лікування. Але вже зараз Росія, анексувавши Крим, зробила хірургічне втручання неминучим.

Що буде, якщо світ спільними зусиллями не зможе повернути Крим Україні? Однозначної відповіді не існує. Ясно тільки одне – це стане «зеленим світлом» для російської імперіалістичної машини. Одним з цілком можливих подальших сценаріїв може стати захоплення Прибалтійських країн, стратегічну важливість яких для Росії важко переоцінити. Формальним приводом для агресії може бути вже відпрацьований в Україні сценарій – захист російського населення. Кількість останнього в країнах Прибалтики становить близько 25%.

Для реалізації такого сценарію Росія в першу чергу починає готувати громадян своєї держави. Протягом певного періоду інформаційний простір наповнюється новинами про звірства по відношенню до етнічних росіян в інших країнах. Цей метод відмінно спрацював з Грузією і Україною, а тепер активно «обробляються» і країни Прибалтики. Приміром, якщо в пошукову систему ввести такі слова, як «фашист» і «Естонія», то можна знайти безліч сюжетів про сучасних естонських «фашистів», які намагаються знищити росіян. Не виключено, що цим готується підґрунтя для вторгнення в ці країни.

По-друге, ведеться підготовка на офіційному рівні. Восени 2014 МЗС Росії виступив з відкритою заявою до міжнародного співтовариства з проханням захистити права російськомовних в Латвії та Естонії. Подібні висловлювання звучать і в російській Думі. Їх мета проста – «узаконити» агресію Росії перед іншими країнами.

Якщо порівнювати Україну і країни Прибалтики у вищезгаданій парадигмі, то головна кардинальна відмінність між ними – це те, що останні входять до НАТО. Тим самим вони убезпечили себе на невизначений проміжок часу від можливого військового втручання Росії. Не виключено, що якби не цей фактор, то Росія почала б втілювати свої імперські плани саме з цих країн. По своїх ресурсах країни Прибалтики, ймовірно, не змогли б довго стримувати пряму агресію.

У зв’язку з цим, якщо операцію «Крим» чекає провал, то це може бути небезпечно для прибалтійського регіону, а, може бути, і всієї Європи. Не повернувши півостров до складу України, світ покаже свою безхарактерність перед російською імперіалістичною машиною. У такому разі Росія при першій можливості скористається будь-яким послаблениям наближених країн і, немов пухлина, продовжить розширюватися на карті Європи.