Херсон: +3 8(095) 277-53-55

Консультація по Skype виключно
для тих, хто знаходиться у Криму.
Акаунт для звернень: krymsos_legal

 

Консультація психолога

+3 8 (050) 867-84-28

(Viber, Telegram, Whatsapp)

psiholog@krymsos.com

Кому в Криму жити недобре: цільова аудиторія російських силовиків

29 / 07 / 2021

Олесь Лисичкін.

Звичайній людині в Україні мало що відомо про активізм в окупованому Криму та про систематичні порушення прав населення Криму окупаційною адміністрацією Російської Федерації. Ми приготували цей матеріал, аби висвітлити теперішню ситуацію з переслідуванням активістів в Криму. Цей матеріал звертає увагу на ситуацію з правам людини наступних категорій осіб:

1. Незгодні з окупацією та люди, що висловлюють проукраїнські погляди;

2. Незалежні ЗМІ та журналісти;

3. Кримські татари;

4. Жертви переслідувань за релігійною ознакою;

5. Особи, що виступають за збереження української мови, культури, ідентичності.

Незгодні з окупацією та люди, що висловлюють проукраїнські погляди

Від початку окупації у багатьох містах Криму відбувалися демонстрації на підтримку територіальної цілісності України. Тоді були викрадені активісти: Решат Аметов, Андрій Щекун, Анатолій Ковальський, Юрій Грузинов, Ярослав Пилунський, Олексій Гриценко, Сергій Супрун, Наталя Лук’янченко та інші. Решата Аметова було знайдено мертвим за 12 днів після викрадення. Попри те, що акції на підтримку територіальної цілісності України відбувалися в багатьох країнах світу, саме в Криму вони отримали спротив збоку каральної системи Росії.

У травні 2014 року активісти Тимур Шаймарданов та Сейран Зінедінов створили організацію «Український народний дім». Ця організація мала на меті об’єднати проукраїнських кримчан. 26 травня Шаймарданов зник, а Зінедінов зайнявся його пошуками. Проти вже за 4 дні його також було викрадено.

Також можна відзначити справу колишніх офіцерів Військово-Морських Сил України Олексія Бессарабова, Володимира Дудка та Дмитра Штиблікова. Всі троє були звинувачені у підготовці до диверсії та незаконному володінні саморобних вибухових пристроїв. Правозахисники зафіксували незаконні методи ведення слідства та застосування тортур з мето отримання зізнань. Дмитра Штиблікова було засуджено до 5 років позбавлення волі, Олексія Бессарабова та Володимира Дудка – до 14 років позбавлення волі.

Незалежні журналісти

Кримська «влада» всіляко перешкоджає діяльності громадських журналістів. Вони отримують погрози, їхній діяльності перешкоджають, вони не можуть розраховувати на справедливе розслідування, якщо їхні права та свободи було порушено. Протягом 2020 року зафіксовано принаймні 58 випадків атак та погроз щодо незалежних ЗМІ та журналістів. Головним джерелом погроз для працівників ЗМІ є представники окупаційної адміністрації (у 50 випадках з 58). Найбільш поширений метод тиску – звинувачення в екстремізмі, зв’язках з терористами, розпалювання ворожнечі, реабілітація нацизму, держзраді, закликах до повалення конституційного ладу.

Акція на підтримку громадського журналіста з Криму Нарімана Мемедемінова на Майдані Незалежності в Києві. 1 жовтня 2019 року.

З метою проведення «інформаційної окупації» журналістів звинувачують у «закликах до вчинення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності РФ» та шпигунстві.

Журналіст Владислав Єсипенко був затриманий 10 березня 2021 року за «здійснення фото- та відеофіксації місцевості, об’єктів життєзабезпечення та місць масового перебування людей». Його також звинуватили у «розвідувально-підривній діяльності на користь українських спецслужб». За версією ФСБ, в автомобілі Єсипенко знайшли гранату. За словами Єсипенка, його піддали тортурам електричним струмом та використовували інші незаконні методи ведення допитів.

На інституційному рівні одразу після окупації Криму місцеві ЗМІ потрапили під дію російського законодавства про засоби масової інформації. Деякі ЗМІ було заборонено, інші були змушені пройти процедуру перереєстрації. Станом на 1 квітня 2015 року було зареєстровано 232 ЗМІ, до окупації Криму їх було 3000.

Відбувається посилене блокування частот мовлення українських ЗМІ. У березні 2021 року сигнал українських FM-радіостанцій був доступний у 13 з 19 населених пунктів. Вже в червні це число скоротилося до восьми. За даними Кримської правозахисної групи, як мінімум 25-30 сайтів є постійно заблокованими на території Криму. До цього списку належать сайт Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, а також популярні онлайн ЗМІ, такі як «Українська Правда», «Цензор», сайт Меджлісу кримськотатарського народу.

Кримські татари

Дискримінація кримських татар як організованої етнічної групи здійснюється окупаційною владою на інституційному, персоналізованому та превентивному рівнях.

Будь-які спроби неконтрольованої Росією інституційної самоорганізації на півострові переслідуються:

  • Заборона Меджлісу кримськотатарського народу, визнання його екстремістською організацією;
  • Взяття під контроль Духовного управління мусульман Криму;
  • Відмова у перереєстрації кримськотатарських ЗМІ (телеканал АТР та «Ляле», інформаційне агентство QHA, радіо «Мейдан», інформаційні сайти «Qirim-Vilayeti.org» та «qirimtatar.org» та ін.);
  • Кримінальне переслідування організаторів акції на підтримку територіальної цілісності України — «Справа 26 лютого».

За даними КримSOS, з 122 політично мотивованих кримінальних справ, 90 провадяться відносно кримських татар. З 15 незнайдених жертв насильницьких зникнень, 10 є кримськими татарами. При цьому, всі шість жертв насильницьких зникнень, котрих було знайдено мертвими є кримськими татарами.

Фото: Аліна Смутько

В такий спосіб, наприклад, 26 травня 2016 року було викрадено активіста. Екс-депутата міськради, члена виконавчого комітету ради Всесвітнього конгресу кримських татар Ервіна Ібрагімова.

«Превентивна» дискримінація полягає в створенні атмосфери страху та стимулювання неприязні до кримських татар:

  • Адміністративні стягнення з родичів політв’язнів. Наприклад, «суд» оштрафував матерів трьох в’язнів за участь у одиночних пікетах, що були кваліфіковані цим «судом» як «масові зібрання»;
  • Створення образу «ворогів народу» через культивування «мови ворожнечі» російськими ЗМІ, стимулювання побутової дискримінації;
  • Заборона на вживання кримськотатарської мови — спочатку у школах, тепер і в судах. Наприклад, «суд» видалив підсудних з зали засідань за промову кримськотатарською мовою. Це відбулося попри те, що згідно з російською «конституцією» так званої «Республіки Крим», кримськотатарська мова визнана «державною» нарівні з українською та російською мовами.
  • Та інші способи дискримінації.

У відповідь на тиск проти кримських татар за національною, релігійною та політичною ознакою виник громадянський рух «Кримська солідарність», створений зусиллями родичів в’язнів, адвокатів та активістів. Реакцією окупаційної влади стали арешти активістів за нібито приналежність до діяльності організації «Хізб ут-Тахрір», котру Росія оголосила терористичною.

Жертви переслідувань за релігійною ознакою

Найбільш гострому та цілеспрямованому переслідуванню за релігійною ознакою було піддано кримських татар, котрі дотримуються релігійних традицій, Православна церква України та Свідки Єгови.

Як зазначалося вище, організація «Хізб ут-Тахрір» визнана терористичною в Росії. Цей факт дозволяє окупаційній владі ініціювати кримінальні переслідування учасників цієї організації в Криму, а також дає можливість за бажанням вважати інших переслідуваних релігійних кримських татар як членами даної організації. Прив'язка до слів «екстремізм» / «тероризм» дозволяє виносити вироки за цілою низкою пов'язаних статей і пунктів термінами до 19 років.

З 2014 російська «влада» Криму почала встановлювати камери відеоспостереження в мечетях, відстежувати хто відвідує мечеті, проводити регулярні обшуки мечетей з перериванням молитви і масовими затриманнями. Проводяться обшуки в мечетях і медресе. 28 січня 2016 року у м. Сімферополь озброєні люди оточили мечеть. 6 травня 2016 збройні люди після молитви вивезли з мечеті в невідомому напрямку понад 100 мусульман.

На імамів постійно чиниться тиск. Імовірною метою цього тиску є ліквідація самостійності місцевих громад і приєднання до російського Духовного управління мусульман Криму. Наприклад, з червня 2020 року по червень 2021 року імам мусульманської громади «Алушта» Юсуф Аширов тричі був оштрафований за «незаконну місіонерську діяльність».

Православна церква України також потрапила під тиск шляхом вилучення приміщень, обмеження права користування майном, встановлення «владою» непомірних сум оренди.

З самого початку окупації Православній церкві України було висунуто вимоги про перереєстрацію згідно із законодавством РФ, в результаті якої вона втратила б пільги, передбачені для релігійних організацій. Надалі окупаційна влада заявила, що майно, яке належить або орендоване Церквою, має бути повернуто державі, оскільки ПЦУ не зареєстрована як релігійна організація.

Було винесено судові рішення з вимогами виселення приходу в Сімферополі (250 прихожан) і знесення культової споруди в Євпаторії (100 прихожан). У порівнянні з доокупаційним періодом, до 2020 року кількість парафій зменшилася з 49 до 5, кількість священнослужителів – з 22 до 4.

Крім переслідування мусульман з листопада 2018 року в Криму почалося кримінальне переслідування «Свідків Єгови». «Свідки Єгови» було визнано екстремістською організацією і заборонено на території Росії.

Станом на сьогодні, відносно 9 людей заведено кримінальні справи за звинуваченнями в організації або участі в діяльності екстремістської організації. У трьох з них винесено обвинувальні вироки до 6,5 років ув'язнення, п'ятеро обвинувачених знаходяться під домашнім арештом.

Також, у 2019 році співи кришнаїтів в лісі в Севастополі стали підставою для доносу в анти-екстремістський відділ МВС РФ. Двоє осіб було оштрафовано на п'ять тисяч рублів за «незаконну місіонерську діяльність». Доказом стало відео з піснями, яке кришнаїти опублікували на своїй сторінці в соціальній мережі.

Повсюдно практикується заборона на ведення місіонерської діяльності, яка визнається несанкціонованою і тягне за собою накладення адміністративних штрафів.

Крім перерахованих вище випадків нетерпимості, котрі виходять безпосередньо від окупаційної влади, вирощується і «побутова» нетерпимість: таврування окремих релігійних громад як сект, екстремістів, терористів. За словами аналітика Кримської правозахисної групи Олександра Сєдова, лише висловлювання на адресу Православної церкви Московського патріархату кваліфікуються окупаційною владою як розпалювання ненависті до релігійних груп. Вислови щодо жодної іншої конфесії ніяк не караються.

Особи, що виступають за збереження української мови, культури, ідентичності

Активістів та звичайних громадян, які брали участь у святкування Дня Державного Прапора України, Дня народження Т. Г. Шевченка, Дня вишиванки, почали утискати. Наприклад, 9 березня 2015 року під час узгодженого з окупаційною адміністрацією святкуванням дня народження Тараса Шевченка було затримано троє активістів – Леонід Кузьмін, Олександр Кравчено і Вельдар Шукурджієв – за використання української символіки, прапора України та написи: «Крим – це Україна».

Українська мова викорінюється з ужитку починаючи зі школи – навіть за заявками батьків не створюються україномовні класи. У 2018/2019 навчальному році в 544 загальноосвітніх організаціях усіх форм власності так званої «Республіки Крим» навчалися 200700 учнів. З них здобували освіту російською мовою 194400 учнів (96,7% від загальної кількості), кримськотатарською – 6100 (3,1%), українською – 249 учнів. У 2020 році офіційно в Криму була лише одна школа, де вивчали українську мову. Проте, це лише формально. За словами місцевих жителів, українську мову там не викладали.

Переслідується демонстрація української національної символіки. Володимир Балух – кримський фермер, який вивісив на своєму будинку прапор України і пізніше прикріпив на будинку табличку «Вулиця Героїв Небесної Сотні». Він був затриманий і засуджений до 4 років і 11 місяців колонії, а також штрафу за статтями про нібито незаконне зберігання і носіння вогнепальної зброї і боєприпасів та дезорганізації діяльності ізолятора тимчасового утримання. Балуха було звільнено під час обміну в’язнями між Україною та Росією в форматі «35 на 35».

У 2019 у кримчанина Олега Приходька було проведено обшук, велика частина української символіки була вилучена співробітниками ФСБ. Того ж року Приходько заарештували за нібито підготовку теракту і виготовлення вибухівки. 3 березня року 62-річний проукраїнський активіст був визнаний винним і засуджений до 5 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.

Акція до Дня української мови та писемності на Майдані Незалежності

На закінчення можна сказати, що з ціллю придушення опору окупаційна влада вибудувала чітку систему політичних переслідувань, яка вибірково застосовує норми російського законодавства. Масштаб підтверджується залученням всіх можливих державних інституцій: від поліції аж до ФСБ, включно з «судами», місцевими «виконавчими органами» і навіть проросійським незаконним збройним формуванням «самооборона Криму».

Також можна судити про те, що до сьогоднішнього дня РФ змінила підхід до порушення політично мотивованих справ – зараз більш поширеними стають арешти, пов'язані з інкримінуванням «шпигунства» і «державної зради». Критерієм для вибору статті, судячи з усього, є факт наявності «паспорта» РФ у кримчан. Тих кого Росія вважає своїми громадянами, вона може переслідувати за нібито «державну зраду», громадян України на території Криму РФ вважає іноземцями, тому переслідуваним інкримінується нібито шпигунство.

Мотивацією для подібної зміни підходів і методів, як можна припустити, є дві мети: 1) можливість винесення обвинувальних вироків з великими термінами тюремного ув'язнення та з формально-юридичною підставою і обґрунтованістю, 2) створення для громадян РФ і населення Криму образу «зовнішнього ворога», який бажає порушити «територіальну цілісність РФ».

Окремо можна відзначити, що в згаданих справах не дотримано не лише міжнародних стандартів та норм законодавства України. Не дотримано навіть декларованих норм законодавства РФ та «конституції» так званої «Республіки Крим».

Рекомендації на випадок затримання

  1. Під час затримання не чиніть опору або будь-якого фізичного впливу на співробітників правоохоронних органів. Не ображайте їх і не вимовляєте на їхню адресу фрази, які можуть трактуватися як образа. В іншому випадку до переліку звинувачень може додатися порушення ст. 318 КК РФ «Застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я відносно представника влади або його близьких у зв’язку з виконанням ним своїх посадових обов’язків» та ст. 319 КК РФ «Образа представника влади».
  2. Пам’ятайте, що при затриманні у Вас є право повідомити про нього своїх близьких і родичів. При кримінальному затримання, згідно п. 7 ст. 14 Закону РФ «Про поліцію»: «Затримана особа в найкоротший термін, але не пізніше трьох годин з моменту затримання […] має право на одну телефонну розмову в присутності співробітника поліції з метою повідомлення близького родича (родича) або близької особи про своє затримання і місце знаходження». Існує низка винятків, коли право на дзвінок може бути обмежено. Якщо Вам відмовляють з посиланням на подібне обмеження, Ви маєте право знати причини такого обмеження та норми, якими воно регулюється. При адміністративному затриманні, згідно п. 3 статті 27.3 Кодексу РФ про адміністративні правопорушення: «На прохання затриманої особи про місце її знаходження в найкоротший термін повідомляються родичі, адміністрація за місцем його роботи (навчання), а також захисник».
  3. Не підписуйте протоколи не читаючи їх, не підписуйте порожні аркуші, бланки, не залишайте порожніх місць в протоколах (заштрихуйте їх). Обов’язково отримайте копію протоколу і тільки після цього підписуйте оригінал. Протокол затримання повинен складатися після доставлення підозрюваного в поліцію протягом 3-х годин з моменту затримання. У протоколі повинні бути чітко вказані час і дата фактичного затримання.
  4. Не погоджуйтеся на безкоштовного державного адвоката, краще зв’яжіться з правозахисниками або знайомим адвокатом. Ви маєте право зберігати мовчання, поки не прибуде адвокат, якому ви довіряєте.
  5. Запам’ятайте — друзів тут у Вас немає. Не погоджуйтеся на жодні пропозиції «прискорити процес», наприклад, пропозиції просто підписати протокол, не чекати вручення копії протоколу тощо.
  6. Обов’язково зберігайте спокій, контролюйте свої слова і дії.
  7. Незважаючи на те, що співробітники поліції і Росгвардіі не мають права забирати ваш паспорт або інші документи, що встановлюють особу, на жаль, таке практикується. У зв’язку з цим рекомендується зберігати нотаріально завірені копії своїх документів у кого-небудь з родичів / друзів, щоб не залишитися, навіть тимчасово, без документів, що посвідчують особу.

Ще Статті

Цікаве на сайті