Археологія Криму: хто контролює минуле півострова?

Робота археологів хоча і дуже цікава, але надзвичайно складна. Археологічні дослідження проводяться в декілька етапів, і один з них передбачає польові дослідження — розкопки. Кожен науковець, як правило, вивчає певну пам’ятку (або їх може бути декілька) роками – досліджує окрему тематику, якийсь певний період в історії людства: палеоліт, неоліт, античність тощо. Дуже багато українських археологів вивчали минуле Криму, який має справді цікаву історію: півострів здавна населяли різні народи, з різноманітними культурами. Через окупацію Криму науковці втратили доступ до об’єктів свого дослідження і вже пропустили другий археологічний сезон розкопок, який припадає на теплу пору року. QirimInfo намагався розібратися, який це матиме вплив на українську науку.

До окупації Кримського півострова Росією в Україні функціонував Кримський філіал Інституту археології Національної академії наук (НАН) України. Він припинив існування з моменту анексії. Дев’ять співробітників Кримського філіалу покинули півострів: переїхали хто в Київ, хто в Польщу.

Але не все так просто для них. Наприклад, один український вчений, перебравшись з Криму до Луцька, досі займається пошуком фінансування на дослідження. Якщо гроші так і не знайдуться – виїде за кордон, в і Україна втратить фахівця.

Ті ж фахівці, які залишились в Криму, зараз працюють в Інституті археології Криму при Міністерстві освіти, науки, молоді та спорту  «республіки Крим».

Звісно, далеко не всі могли собі дозволити переїзд на материкову Україну.

— Це в першу чергу фінансове питання: на переїзд і облаштування на новому місці потрібні чималі кошти, житло і добре оплачувана робота… Без цього дуже важко, особливо якщо вік вже не студентський, – пояснила на правах анонімності співробітниця кримського Інституту археології Криму. – Що стосується мене особисто, я хочу звідси поїхати вже років п’ять як, але зірки цьому не сприяють.

В Криму більшість місцевих археологів як і працювали раніше, так і працюють зараз. Але вже «під егідою» російської держави.

— В цьому році російські гранти на всякого роду дослідження отримали практично всі місцеві археологи, хто подав заявку, – запевнила археолог з Криму.

Але з інших джерел відомо, що фінансування і проект одного із провідних археологів Східної Європи, який працював зі німецьким інститутом археології, а зараз залишився в Криму, заморожені. А від РФ науковець не отримав ні копійки: на поданий ним проект отримана негативна реценція, що пов’язують з проукраїнською позицією. Деякі інші українські науковці зараз в Криму також залишились без роботи.

Для українських же археологів доступ до археологічних пам’яток Криму закритий, принаймні поки що. Законодавство України в цій сфері недосконале: нашою державою ще не визначено умов, за яких би науковці могли працювати в Криму.

Тут потрібно зазначити, що для проведення досліджень археолог мусить мати два важливі документи: відкритий лист, який підтверджує його кваліфікацію, і дозвіл Міністерства культури, який дозволяє досліджувати конкретну пам’ятку із зазначенням, куди саме передається колекція.

Деякі українські археологи брали відкритий лист з ліцензією на розкопки чи розвідки. Їх видає Польовий комітет. А ось отримати дозвіл з міністерства культури – то величезна проблема.

За словами директора колишнього Кримського філіалу українського Інституту археології Віктора Чабая, в міністерстві ще не знають, чи мають вони право видавати ті дозволи для роботи в Криму, адже хоча юридично це територія України, але все ж півострів окуповано (згідно з міжнародними конвенціями археолог не може працювати на окупованій території).

– У нас запланована зустріч з представниками Міністерства юстиції, на якій вони нам мають розповісти, що ми можемо робити, а що – ні, – розповів QirimInfo Віктор Чабай. – Чекаємо на цю зустріч вже близько місяця. Після неї вже стане відомо, як ми можемо працювати на археологічних пам’ятках окупованого Криму.

Сам же Віктор Петрович вивчав палеолітичні стоянки Криму, досліджував проблематику неандертальців і ранніх сапієнсів на основі близько тридцяти пам’яток.

 – В мене була міжнародна експедиція: працювали і німці, і французи, і англійці, і американці. Це була велика міжнародна кримська палеолітична експедиція, яка працювала 20 років. У нас навіть залишився грант –  є гроші навіть ще на два польові сезони. Але ми не можемо їх використати, – розповів Чабай.

Як пояснив нам вчений, археологічні дослідження – це не тільки викопування артефактів із землі. Для дослідження потрібно відібрати зразки, які потім відправляються для датування в лабораторію Оксфорда, що дуже важко зробити з території окупованого Криму. Далі – проведення палінологічного аналізу (дослідження рослинних решток – QirimInfo) – він робиться в Києві.

– Але один зразок палінології – це десь 1,5 кг землі. І таких зразків зараз більше сотні. А як перевезти 1,5 центнери землі з Криму в Київ? Я вже не кажу про артефакти. Окупаційна влада поставила свою митницю на кордоні, і як її перетнути? – обурюється Чабай. – Експедиція – це велика кількість речей, які потрібно перевозити з однієї лабораторії в іншу. З території, на якій були знайдені ці речі, зразки – в лабораторії. В Україні це все було відносно легко і просто.

Ще один археолог, який досліджував кримські палеолітичні пам’ятки, змушений був припинити роботу. Зараз він займається вивченням вже здобутого протягом багатьох років матеріалу. Він мав грант з французами, але припинив досліджувати Крим у зв’язку з окупацією, і залишився без фінансування. Так само дослідження Криму припинили всі міжнародні експедиції.

Більше не мають змогу їздити на археологічну практику в Крим студенти історичних факультетів українських вузів. Завідувач Археологічного музею Київського національного університету імені Тараса Шевченка Любов Самойленко десять років пропрацювала в Криму зі студентами – возила їх на практику в Судак.

– Після окупації я перестала туди їздити, оскільки зараз в Криму можна працювати тільки з дозволу РФ. А я вважаю, що оскільки ми є інтелігенцією, то мусимо і над питаннями моралі задумуватися: не можна на двох стільцях всидіти і служити двом хазяям. А коли гинуть хлопці, то працювати під патронатом країни-окупанта тим більше неприпустимо, це є аморальним.

Неможливо передбачити, скільки ще Крим буде окупованим, натомість якщо розкопки будуть заморожені на довгий термін, то археологічні пам’ятки можуть пошкодитись. Якщо пам’ятка була законсервована на совість, то 5-10 років може простояти. Але потім почнеться руйнування силами природи – цей процес неможливо буде зупинити.

В експедиції на Кримський півострів продовжують їздити росіяни. Спілка археологів України в серпні 2015 року звернулась до археологів Російської Федерації, а також до археологів АР Крим та Севастополя із закликом діяти в межах правового поля, яке визначають чинне міжнародне та українське законодавство. Українські археологи звернули увагу своїх колег на неприпустимість археологічного мародерства та на відповідальність за порушення міжнародних норм, у яких передбачено заборону проведення розкопок на окупованих територіях, як і вивезення звідти культурних цінностей.

Однак важливість дотримання міжнародних норм усвідомлюють не всі російські дослідники.

— Ті російські археологи, які працюють на іноземних грошах, або ті, які так чи інакше орієнтуються на світову науку, які розуміють, що їм решті-решт доведеться публікувати свої матеріали десь в міжнародних збірках, виїжджати на конференції, отримувати міжнародні програми, то вони чудово розуміють, що варто їм опинитися у списку людей, які працюють на території Криму, вони ризикують втратити все це фінансування, підтримку, спільні програми, доступ до іноземних лабораторій, технологій і стажувань, – пояснила старший співробітник Інституту археології НАН України Евеліна Кравченко. 

Однак в Росії багато так званих «новобудівних структур». Вони не обов’язково наукові – це можуть бути і товариства з обмеженою відповідальністю і навіть громадськими організаціями, які мають право проводити рятівні археологічні роботи, наприклад, під будівництво Керченського мосту.

— Вони беруть у Москві звичайний відкритий лист, приїжджають в Крим, один сезон працюють і потім ліквідовуються. І на них вплинути ніякими листами ми не можемо, бо вони не контролюються жодними науковими установами: вони отримують просто ліцензію на розкопки. І хоча такі структури все рівно мають звітуватися в Москві – не завжди це роблять, адже можуть просто ліквідуватися – і все, – розповіла про принцип роботи таких структур Кравченко. –- Але поки що будівельного «буму» в Криму немає, тому немає необхідності у створенні таких організацій, але це можливо.

І з цим науковці нічого зробити не зможуть, хіба що мають змогу відслідковувати цей процес і  реагувати своїм ставленням до всього того, що там відбувається.

Є ще один негативний момент: в колишні українські кримські експедиції приїжджають співробітники російських університетів, причому не тільки археологічні, але й антропологічні, і вивозять з Криму антропологічний матеріал, якого в Криму дуже багато залишилося.

Російські університети в Криму також проводять археологічну практику для студентів, тобто фактично стажуються на кримських пам’ятках. Наукові співробітники, що залишилися в Криму, розуміють, що опинилися в досить складній ситуації, тому почали обережно висловлюватись з цього приводу і не можуть протестувати.

— Росіяни, які туди (в Крим) їдуть, їдуть туди як до себе додому, абсолютно не розуміючи ні кримської ситуації, ні тим більше, кримської археології – надзвичайно складної. – обурюється Евеліна Кравченко. – Такими розкопками наносять колосальну шкоду науковій археології. Наприклад, в цьому році на практику в Херсонес – пам’ятка ЮНЕСКО, де працювала раніше наша експедиція спільно з поляками, возили студентів з Росії. Учасник цієї експедиції, студент, хвалився на семінарі в Булгарі – ще одній пам’ятці ЮНЕСКО: «Вони там 10 років копали ділянку 5 на 5 метрів, а ми приїхали, і за три дні зробили стільки, скільки вони за 10 років». Якщо його слова відповідають дійсності, то виходить, що там лопатою і кіркою було просто все знесено. Ось та якість робіт, якою вони пишаються.

Мабуть, найбільшою проблемою є те, що розкопки, які зараз приводять в Криму, як і вивезення артефактів в півострова, Україною жодним чином не контролюються.

Для проведення наукової роботи дуже важливо, щоб знайдені на одній пам’ятці артефакти зберігалися в одному місці: колекцію знахідок розбивати не можна. Коли дві експедиції, які працюють над однією пам’яткою, вони в результаті змушені будуть укласти договір. Якщо ж вони не зможуть цього зробити, значить, з цією колекцією ніхто не зможе працювати.  Науковець не буде братися за опрацювання частини колекції, якщо вони лежать в різних місцях: тоді вийдуть однобокі висновки.  Евеліна Кравченко вважає, що бажання зберегти колекцію цілісною може стати в результаті поштовхом для того, щоб організації з різних країн почали між собою домовлятися про наукове співробітництво.

Тому дуже важливо, щоб науковці розуміли: будь-яка археологічна знахідка – це спадщина людства, а не конкретної держави.

— Чим більше інформації вдасться витягти або зберегти – тим краще в цілому. – заявляє кримський археолог. – Як цього досягти, кожен, хто усвідомлює важливість питання, повинен вирішувати для себе сам і шукати прийнятні шляхи, які, безумовно, є. Вважаю, що в цьому напрямку необхідно співпрацювати з адекватними колегами з різних країн, дипломатія – велика сила.