Викрадення Ервіна Ібрагімова: п’ять років пошуку та безкарності

Камера відеоспостереження, встановлена на одному з магазинів, зафіксувала момент, коли Ібрагімов намагався втекти, але його зловили і силоміць посадили в білий мікроавтобус Ford Transit. Після цього мікроавтобус через лісосмугу поїхав в бік Бахчисарайського водосховища. З того дня про Ервіна Ібрагімова немає жодної інформації.

Скрізь зі своїм народом

На момент викрадення Ервіну Ібрагімову було 30 років. Він вів активне суспільно-політичне життя. У 2012 році він  був обраний депутатом Бахчисарайської міської ради, балотувавшись в окрузі, де практично не було шансів на перемогу — кримські татари там складали лише 17%. Під час Євромайдану Ервін їздив в Київ на акції протесту, а 26 лютого 2014 року брав участь у мітингу в Сімферополі на підтримку територіальної цілісності України. 

Після окупації Криму Ервін Ібрагімов активніше підключається до кримськотатарського руху. Він став правою рукою Ільмі Умєрова, Голови Бахчисарайського Меджлісу, згодом фактично виконував обов’язки керівника регіонального Меджлісу. У квітня 2016 року Ервін їздив у Вільнюс на з’їзд Всесвітнього конгресу кримських татар, де за участі лідерів Меджлісу, представників кримськотатарської діаспори з різних країн світу та президента Литви обговорювали масові порушення прав людини в окупованому Криму. 

Ервін регулярно відвідував обшуки і судові засідання на півострові. 25 травня 2016 року він збирався їхати у Судак на черговий суд над кримськотатарськими активістами. Але за день до того його викрали.

Погрози і залякування

Родичі і друзі Ервіна Ібрагімова кажуть, що за ним велося стеження. Умер Ібрагімов, батько Ервіна, каже, що під час одного з судових засідань до нього підходив співробітник ФСБ, відводив його в бік для розмови тет-а-тет. Напередодні викрадення за Ервіном велося стеження на автомобілі Škoda білого кольору з номером 350 (зареєстрований у Воронезькій області РФ). 

23 травня 2016 року вже була спроба викрадення активіста. Умер Ібрагімов стверджує, що існує відеозапис як за Ервіном з-за рогу спостерігала людина. Після від’їзду Ервіна на машині, ця людина на повній швидкості, не вмикаючи фар, погналась за ним. Але дорога була розбита, і викрадачі не встигли його наздогнати.

Версії і розслідування

Умер Ібрагімов подав понад 120 скарг до різних правоохоронних органів, однак всі відповіді були наче “під копірку”. Незважаючи на запис з камери відеоспостереження, інформацію про марку автомобіля та можливість білінгу телефона Ервіна Ібрагімова – окупанти передавали справу з одного правоохоронного органу в інший, але не проводили пошук і розслідування належним чином. Тодішня “прокурорка” Криму Наталя Поклонська заявила, що через місяць після зникнення Ервіна бачили на півострові живим і здоровим, однак не наважилася назвати жодних деталей.

Умер Ібрагімов впевнений, що викрадення його сина було організовано ФСБ через його активну діяльність із захисту кримських татар і територіальної цілісності України, а в Меджлісі вважають, що це було здійснено для залякування кримських татар.

Поклонська назвала три основні мотиви викрадення Ервіна Ібрагімова: викуп; комерційна діяльність жертви; дестабілізація ситуації в Криму і наклеп на місцеві «правоохоронні» органи. Однак “прокурорка” ігнорую версію, що викрадення Ервіна пов’язане з його громадською активністю як і факт вірогідної причетності ФСБ до цього злочину.

Родичі та друзі Ервіна організували власний пошук зниклого. Вони об’їхали весь Крим, клеїли листівки у підїздках, які хтось постійно зриває. Рідні навіть запропонували винагороду у розмірі 1 мільйон рублів за повернення Ервіна живим.

У жовтні 2017 року окупаційні правоохоронні органи призупинили розслідування, мотивуючи це тим, що не вдалося встановити підозрюваним. Батько Ервіна дізнався про призупинення розслідування лише через півроку.

Тим не менш, через 4,5 роки після викрадення підконтрольний РФ міський суд в Армянську постановив викликати Ібрагімова в якості свідка у справі Мустафи Джемілєва і забезпечити його “примусовий привід». Таке цинічне ставлення окупаційних правоохоронних органів може прирівнювати до психологічних тортур відносно батьків Ервіна.

15 викрадених життів у Криму

Те, що п’ять років тому відбулося з Ервіном Ібрагімовим, кваліфікується як насильницьке зникнення. Відповідно до Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень, “насильницьким зникненням вважається арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі в будь-якій іншій формі представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави, при подальшій відмові визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю чи місцезнаходження зниклої особи, внаслідок чого цю особу залишено без захисту закону”.

За заними КримSOS, за сім років російської окупації Криму 44 осіб стали жертвами насильницьких зникнень. Серед них 19 осіб пізніше були звільнені, 3 були згодом знайдені у місцях позбавлення волі, 1 депортований за кордон, 6 були знайдені мертвими (в тому числі Решат Аметов – перша жертва російської агресії), а доля та місцезнаходження 15 досі невідомі. Ервін Ібрагімов став останньою жертвою насильницьких зникнень, чия доля досі невідома. Викрадення Ервіна та 14 інших випадків, які відбулися в Криму до того, детально розписані у звіті КримSOS, опублікованому наприкінці 2020 року.

Що може зробити Україна, громадськість та міжнародна спільнота?

Знайти жертв насильницьких зникнень та притягнути винних до відповідальності можливо тільки у тісній координації зусиль родичів зниклих, українських державних органів, правозахисників та міжнародної спільноти. 

Втрата фактичного контролю над Кримським півостровом не звільняє Україну від обов’язків провести ефективне розслідування випадків насильницьких зникнень на своїй суверенній території та вживати дипломатичних, економічних, судових та інших заходів, необхідних для дотримання прав мешканців окупованих територій. 

У свою чергу, громадськість та правозахисні організації повинні надавати всебічну підтримку родичам жертв насильницьких зникнень, нагадувати органам влади та суспільству про необхідність пошуку зниклих та подолання безкарності. Приміром, минулого року юристи КримSOS та Української Гельсінської спілки з прав людини подали до Європейського суду з прав людини скаргу щодо справи Ервіна Ібрагімова, КримSOS регулярно влаштовує акції біля Посольства РФ та проводить виставки, присвячені жертвам насильницьких зникнень. Зрештою, Україна та інші держави мають запровадити новий пакет санкцій проти російських та “кримських” посадовців, які причетні до викрадення осіб або перешкоджають належному розслідуванню.