Ви знаходитесь:

Насильницькі зникнення: проблеми пошуку та відповідальності

Квітень 27, 2020 16:15 0 3134
Насильницькі зникнення є одними з найтяжчих злочинів, які відбуваються в окупованому Криму. За даними КРИМСОС, за шість років російської окупації 45 осіб зникли безвісти в Криму, доля 15 з них досі невідома.

Під насильницьким зникненням розуміється арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі особи в будь-якій іншій формі представниками держави чи особами, які діють за підтримки держави, при подальшій відмові визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю чи місцезнаходження зниклої особи, внаслідок чого цю особу залишено без захисту закону (ст.2 Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень).

Ми виокремили та зробили стислий огляд проблем, які перешкоджають пошуку жертв насильницьких зникнень.

По-перше, російські правоохоронні органи в окупованому Криму неохоче розслідують справи щодо насильницьких зникнень. Вони зазвичай відмовляються відкривати кримінальні провадження або призупиняють слідство. Небажання проводити ретельне розслідування очевидно зумовлене причетністю співробітників ФСБ, членів «кримської самооборони» та інших організацій, лояльних до російської окупаційної адміністрації, до насильницьких зникнень в Криму. Про їх причетність говорять родичі зниклих, правозахисні організації, а також звіти Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.

По-друге, покарання за насильницькі зникнення, передбачене українським законодавством, не відповідає ступеню тяжкості злочину згідно з вимогами міжнародного права. Ст.146-1 Кримінального кодексу України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років для осіб, які скоїли насильницьке зникнення, та від 5 до 7 років для керівників, які віддали злочинний наказ або не вжили належних заходів для припинення злочину їх підлеглими. Окрім того, чинне українське законодавство допускає амністію для осіб, причетних до насильницьких зникнень. Таким чином, Україна не гарантує невідворотність покарання за насильницькі зникнення, якщо відповідний представник російської окупаційної адміністрації постане перед українським судом на підконтрольній території.

По-третє, Україна обмежена у міжнародно-правових засобах для притягнення Росії до відповідальності за насильницькі зникнення в окупованому Криму. Зокрема, Україна не зможе використати механізми, передбачені Міжнародною конвенцією про захист усіх осіб від насильницьких зникнень, включаючи право подавати позов до Міжнародного Суду ООН, оскільки Росія не є державою-учасницею даної конвенції. У разі відкриття Міжнародним кримінальним судом (МКС) розслідування щодо подій в Україні, представники російської окупаційної адміністрації можуть бути притягнені до індивідуальної кримінальної відповідальності за насильницькі зникнення в Криму (різновид злочинів проти людяності відповідно до ст.7 Римського статуту МКС), однак практична відповідальність настане лише в тому разі, якщо підозрюваний опиниться на території однієї з 123 держав-учасниць МКС. Україна та жертви насильницьких зникнень розраховують на Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), який розглядає міждержавну справа «Україна проти Росії» № 20958/14 щодо подій в Криму та індивідуальні скарги, однак виконання остаточних рішень ЄСПЛ буде багато в чому залежати від санкційного тиску на Росію та інших політичних обставин.

Таким чином, ефективність розшуку зниклих безвісти в окупованому Криму та притягнення винних до відповідальності залежить від багатьох чинників. По-перше, необхідна тісна координація між родичами зниклих осіб, українськими правоохоронними органами, правозахисними організаціями та Робочою групою ООН з питань насильницьких та недобровільних зникнень. По-друге, Україні необхідно посилити відповідальність за насильницькі зникнення та проводити розшук зниклих осіб відповідно до міжнародних стандартів. По-третє, притягнення Росії до відповідальності за насильницькі зникнення в окупованому Криму буде значною мірою залежати від того, наскільки грамотно позивачі застосовують практику ЄСПЛ. По-четверте, Україні, США та країнам ЄС необхідно синхронізувати санкційний список, який має охоплювати співробітників силових структур та підконтрольних Кремлю організацій, які причетні до насильницьких зникнень в окупованому Криму та перешкоджають ретельному розслідуванню.

 

Поділитися у Соцмережах:
Додати коментар
0 коментарів