Ви знаходитесь:

Археологія Криму: хто контролює минуле півострова?

Вересень 22, 2015 12:58 0 4890 Яна Степанковська, QirimInfo

Вчені-археологи як з України, так і всього світу, втратили можливість проводити розкопки в Криму у звязку з окупацією півострова державою-агресором. Зате російські археологи мають до кримських памяток майже необмежений доступ. І важко уявити, які це може мати наслідки для науки.

Археологічні розкопки
www.sev-navigator.com

Робота археологів хоча і дуже цікава, але надзвичайно складна. Археологічні дослідження проводяться в декілька етапів, і один з них передбачає польові дослідження — розкопки. Кожен науковець, як правило, вивчає певну пам’ятку (або їх може бути декілька) роками – досліджує окрему тематику, якийсь певний період в історії людства: палеоліт, неоліт, античність тощо. Дуже багато українських археологів вивчали минуле Криму, який має справді цікаву історію: півострів здавна населяли різні народи, з різноманітними культурами. Через окупацію Криму науковці втратили доступ до об’єктів свого дослідження і вже пропустили другий археологічний сезон розкопок, який припадає на теплу пору року. QirimInfo намагався розібратися, який це матиме вплив на українську науку.

Судацька фортеця (Фото – Е.Кравченко)
Судацька фортеця (Фото – Е.Кравченко, особистий архів)

Кримські археологи Україні не потрібні

До окупації Кримського півострова Росією в Україні функціонував Кримський філіал Інституту археології Національної академії наук (НАН) України. Він припинив існування з моменту анексії. Дев’ять співробітників Кримського філіалу покинули півострів: переїхали хто в Київ, хто в Польщу.

Але не все так просто для них. Наприклад, один український вчений, перебравшись з Криму до Луцька, досі займається пошуком фінансування на дослідження. Якщо гроші так і не знайдуться – виїде за кордон, і Україна втратить фахівця.

Ті ж фахівці, які залишились в Криму, зараз працюють в Інституті археології Криму при Міністерстві освіти, науки, молоді та спорту «республіки Крим».

Звісно, далеко не всі могли собі дозволити переїзд на материкову Україну.

— Це в першу чергу фінансове питання: на переїзд і облаштування на новому місці потрібні чималі кошти, житло і добре оплачувана робота… Без цього дуже важко, особливо якщо вік вже не студентський, – пояснила на правах анонімності співробітниця кримського Інституту археології Криму. – Що стосується мене особисто, я хочу звідси поїхати вже років п’ять як, але зірки цьому не сприяють.

В Криму більшість місцевих археологів як і працювали раніше, так і працюють зараз. Але вже «під егідою» російської держави.

— В цьому році російські гранти на всякого роду дослідження отримали практично всі місцеві археологи, хто подав заявку, – запевнила археолог з Криму.

Але з інших джерел відомо, що фінансування і проект одного із провідних археологів Східної Європи, який працював з німецьким інститутом археології, а зараз залишився в Криму, заморожені. А від РФ науковець не отримав ні копійки: на поданий ним проект отримана негативна рецензія, що пов’язують з проукраїнською позицією. Деякі інші українські науковці зараз в Криму також залишились без роботи.

Розкопки
www.spbu.ru

Що необхідно археологу окрім лопати?

Для проведення досліджень археолог мусить мати два важливі документи: відкритий лист, який підтверджує його кваліфікацію, і дозвіл Міністерства культури, який дозволяє досліджувати конкретну пам’ятку із зазначенням, куди саме передається колекція. Деякі українські археологи брали відкритий лист з ліцензією на розкопки чи розвідки. Їх видає Польовий комітет. А ось отримати дозвіл з міністерства культури – то величезна проблема. 

За словами директора колишнього Кримського філіалу українського Інституту археології Віктора Чабая, в міністерстві ще не знають, чи мають вони право видавати ті дозволи для роботи в Криму, адже хоча юридично це територія України, але все ж півострів окуповано (згідно з міжнародними конвенціями археолог не може працювати на окупованій території).

– У нас запланована зустріч з представниками Міністерства юстиції, на якій вони нам мають розповісти, що ми можемо робити, а що – ні, – розповів QirimInfo Віктор Чабай. – Чекаємо на цю зустріч вже близько місяця. Після неї вже стане відомо, як ми можемо працювати на археологічних пам’ятках окупованого Криму.

Чембало. Донжон. Балаклава (Фото – Е.Кравченко, особистий архів)
Чембало. Донжон. Балаклава (Фото – Е.Кравченко, особистий архів)

1,5 центнера артефактів

Сам же Віктор Петрович вивчав палеолітичні стоянки Криму, досліджував проблематику неандертальців і ранніх сапієнсів на основі близько тридцяти пам’яток.

 – В мене була міжнародна експедиція: працювали і німці, і французи, і англійці, і американці. Це була велика міжнародна кримська палеолітична експедиція, яка працювала 20 років. У нас навіть залишився грант –  є гроші навіть ще на два польові сезони. Але ми не можемо їх використати, – розповів Чабай.

Як пояснив нам вчений, археологічні дослідження – це не тільки викопування артефактів із землі. Для дослідження потрібно відібрати зразки, які потім відправляються для датування в лабораторію Оксфорда, що дуже важко зробити з території окупованого Криму. Далі – проведення палінологічного аналізу (дослідження рослинних решток – QirimInfo) – він робиться в Києві.

– Але один зразок палінології – це десь 1,5 кг землі. І таких зразків зараз більше сотні. А як перевезти 1,5 центнери землі з Криму в Київ? Я вже не кажу про артефакти. Окупаційна влада поставила свою митницю на кордоні, і як її перетнути? – обурюється Чабай. – Експедиція – це велика кількість речей, які потрібно перевозити з однієї лабораторії в іншу. З території, на якій були знайдені ці речі, зразки – в лабораторії. В Україні це все було відносно легко і просто.

Ще один археолог, який досліджував кримські палеолітичні пам’ятки, змушений був припинити роботу. Зараз він займається вивченням вже здобутого протягом багатьох років матеріалу. Він мав грант з французами, але припинив досліджувати Крим у зв’язку з окупацією, і залишився без фінансування. Так само дослідження Криму припинили всі міжнародні експедиції.

Більше не мають змогу їздити на археологічну практику в Крим студенти історичних факультетів українських вузів. Завідувач Археологічного музею Київського національного університету імені Тараса Шевченка Любов Самойленко десять років пропрацювала в Криму зі студентами – возила їх на практику в Судак.

– Після окупації я перестала туди їздити, оскільки зараз в Криму можна працювати тільки з дозволу РФ. А я вважаю, що оскільки ми є інтелігенцією, то мусимо і над питаннями моралі задумуватися: не можна на двох стільцях всидіти і служити двом хазяям. А коли гинуть хлопці, то працювати під патронатом країни-окупанта тим більше неприпустимо, це є аморальним.

Неможливо передбачити, скільки ще Крим буде окупованим, натомість якщо розкопки будуть заморожені на довгий термін, то археологічні пам’ятки можуть пошкодитись. Якщо пам’ятка була законсервована на совість, то 5-10 років може простояти. Але потім почнеться руйнування силами природи – цей процес неможливо буде зупинити.

Знайдені артефакти
www.spbu.ru

Крим залишається нелегальним і для російських археологів

В експедиції на Кримський півострів продовжують їздити росіяни. Спілка археологів України в серпні 2015 року звернулась до археологів Російської Федерації, а також до археологів АР Крим та Севастополя із закликом діяти в межах правового поля, яке визначають чинне міжнародне та українське законодавство. Українські археологи звернули увагу своїх колег на неприпустимість археологічного мародерства та на відповідальність за порушення міжнародних норм, у яких передбачено заборону проведення розкопок на окупованих територіях, як і вивезення звідти культурних цінностей.

Однак важливість дотримання міжнародних норм усвідомлюють не всі російські дослідники.

— Ті російські археологи, які працюють на іноземних грошах, або ті, які так чи інакше орієнтуються на світову науку, які розуміють, що їм врешті-решт доведеться публікувати свої матеріали десь в міжнародних збірках, виїжджати на конференції, отримувати міжнародні програми, то вони чудово розуміють, що варто їм опинитися у списку людей, які працюють на території Криму, вони ризикують втратити все це фінансування, підтримку, спільні програми, доступ до іноземних лабораторій, технологій і стажувань, – пояснила старший науковий співробітник Інституту археології НАН України Евеліна Кравченко. 

Однак в Росії багато так званих «новобудівних структур». Вони не обов'язково наукові – це можуть бути і товариства з обмеженою відповідальністю, і навіть громадські організації, які мають право проводити рятівні археологічні роботи, наприклад, під будівництво Керченського мосту.

— Вони беруть у Москві звичайний відкритий лист, приїжджають в Крим, один сезон працюють і потім ліквідовуються. І на них вплинути ніякими листами ми не можемо, бо вони не контролюються жодними науковими установами: вони отримують просто ліцензію на розкопки. І хоча такі структури все рівно мають звітуватися в Москві – не завжди це роблять, адже можуть просто ліквідуватися – і все, – розповіла про принцип роботи таких структур Кравченко. – Але поки що будівельного «буму» в Криму немає, тому немає необхідності у створенні таких організацій, але це можливо.

І з цим науковці нічого зробити не зможуть, хіба що мають змогу відслідковувати цей процес і  реагувати своїм ставленням до всього того, що там відбувається.

Є ще один негативний момент: в колишні українські кримські експедиції приїжджають співробітники російських університетів, причому не тільки археологічні, але й антропологічні, і вивозять з Криму антропологічний матеріал, якого в Криму дуже багато залишилося.

Російські університети в Криму також проводять археологічну практику для студентів, тобто фактично стажуються на кримських пам’ятках. Наукові співробітники, що залишилися в Криму, розуміють, що опинилися в досить складній ситуації, тому почали обережно висловлюватись з цього приводу і не можуть протестувати.

— Росіяни, які туди (в Крим – QirimInfo) їдуть, їдуть туди як до себе додому, абсолютно не розуміючи ні кримської ситуації, ні тим більше, кримської археології – надзвичайно складної. – обурюється Евеліна Кравченко. – Такими розкопками наносять колосальну шкоду науковій археології. Наприклад, в цьому році на практику в Херсонес – пам’ятка ЮНЕСКО, де працювала раніше наша експедиція спільно з поляками, возили студентів з Росії. Учасник цієї експедиції, студент, хвалився на семінарі в Булгарі – ще одній пам’ятці ЮНЕСКО: «Вони там 10 років копали ділянку 5 на 5 метрів, а ми приїхали, і за три дні зробили стільки, скільки вони за 10 років». Якщо його слова відповідають дійсності, то виходить, що там лопатою і кіркою було просто все знесено. Ось та якість робіт, якою вони пишаються.

Розкопки середньовічного кварталу в Херсонесі (Фото – Дж. Трелоган, особистий архів)
Розкопки середньовічного кварталу в Херсонесі (Фото – Дж. Трелоган, особистий архів)

Археологічна знахідка – спадщина людства, а не конкретної держави

Мабуть, найбільшою проблемою є те, що розкопки, які зараз проводять в Криму, як і вивезення артефактів з півострова, Україною жодним чином не контролюються.

Для проведення наукової роботи дуже важливо, щоб знайдені на одній пам’ятці артефакти зберігалися в одному місці: колекцію знахідок розбивати не можна. Коли дві експедиції працюють над однією пам’яткою, вони в результаті змушені будуть укласти договір. Якщо ж вони не зможуть цього зробити, значить, з цією колекцією ніхто не зможе працювати.  Науковець не буде братися за опрацювання частини колекції, якщо вони лежать в різних місцях: тоді вийдуть однобокі висновки. Евеліна Кравченко вважає, що бажання зберегти колекцію цілісною може стати в результаті поштовхом для того, щоб організації з різних країн почали між собою домовлятися про наукове співробітництво.

Тому дуже важливо, щоб науковці розуміли: будь-яка археологічна знахідка – це спадщина людства, а не конкретної держави.

— Чим більше інформації вдасться витягти або зберегти - тим краще в цілому. – заявляє кримський археолог. – Як цього досягти, кожен, хто усвідомлює важливість питання, повинен вирішувати для себе сам і шукати прийнятні шляхи, які, безумовно, є. Вважаю, що в цьому напрямку необхідно співпрацювати з адекватними колегами з різних країн, дипломатія – велика сила.

 Тепе Кермен з Чуфут Калє. Околиці Бахчисарая (Фото – М.Сафронова, особистий архів)
Тепе Кермен з Чуфут Калє. Околиці Бахчисарая (Фото – М.Сафронова, особистий архів)