Ви знаходитесь:

Коли повернемо Крим, поїду на суд до Гааги — координатор КримСОС Ольга Куришко

Вересень 03, 2020 13:10 0 815 Qiriminfo
Ми продовжуємо знайомити вас з членами команди КримСОС. На черзі — координатор юридичного напряму Ольга Куришко. Зона відповідальності: юридичний супровід і пряма допомога постраждалим, адвокація.

За 4 роки я виросла з юриста до координатора юридичного напряму

КрімСОС з’явився в моєму житті несподівано. Це, напевно, така здатність організації залучати людей. Я опинилася в КримСОС завдяки людям, які повірили в мене і дали шанс щось змінити у своєму житті. Це історія більше особиста, ніж професійна.

З серпня 2015 я почала працювати в окремих проєктах, які реалізовувала КримСОС спільно з партнерськими організаціями. Спочатку це був Ресурсний центр допомоги вимушеним переселенцям, потім — Будинок вільних людей. У проєктах я поєднувала роботу юриста і адвокаційного експерта, волонтера, людини, яка знає, як працює кава-машина і яка стоїть на акціях з плакатами. З кінця 2016 року почала працювати в основній команді як юрист. Консультувала людей на гарячій лінії, їздила в моніторингові візити, допомагала у вирішенні окремих кейсів, наприклад, відмова у лікуванні, видачі довідки або прийомі документів.

За 4 роки я виросла з юриста до координатора юридичного напряму і стала другом для організації. Цей шлях був для мене випробуванням і важливим досвідом. У якийсь момент я зрозуміла, що у мене просять поради. І тепер я можу передавати свої знання іншим. За цей час я була долучена майже до всіх процесів, які відбувалися в організації: роздача гуманітарної допомоги, організація семінарів, тренінгів та акцій, логістика заходів, участь в судових засіданнях, вичитка текстів, розробка макетів і інфографіки, документування порушень, пакування речей для переїзду.

Я б дуже хотіла, аби організація мала потужну юридичну складову, щоб ми працювали з міжнародними судовими інстанціями. У нас є для цього потенціал і великий кредит довіри від людей.

Я не планувала працювати з темою Криму чи Донбасу, тому що для мене вся ця реальність дуже болюча

У громадський сектор я прийшла з державного, а там все по-іншому. У громадському секторі інша специфіка комунікацій, співпраці, тобі ніхто не скаже як правильно або як неправильно, що ти повинен робити. Я мало розбиралася в міжнародному праві, тому що в українських вишах це факультативний предмет. З темою конфлікту ніхто не працював, не було фахівців, брали багато нормативно-правових документів, які потрібно було вичитати, проаналізувати і надати свої пропозиції, зауваження, а потім ще відстежувати, як вони реалізуються на практиці. Тому, я багато вчилася, спілкувалася з жертвами порушень, ходила на тренінги. Однак, головною особистою трансформацією для мене стали публічні виступи. Якщо говорити про організацію, то вона завжди залишається командою щирих, небайдужих і відданих своїй справі людей. Це дуже велика цінність.

З 2014 року КримСОС почала перевтілення з ініціативи у велику повноцінну організацію, яку знають. Наша команда реалізувала багато великих проєктів.


Крим, почався для мене під час і після Майдану. Це було скоріше відчуття безпорадності, коли нічого не можеш зробити вагомого, того, щоб реально могло припинити військове вторгнення. Я не планувала працювати з темою Криму чи Донбасу, тому що для мене такі ситуації, обставини, вся ця реальність дуже болючі. Юрист повинен бути, по можливості, об’єктивним, неупередженим і не мати емоційної прив’язки до справи, якою займається. Однак, Крим сам мене знайшов і тримати баланс іноді дуже важко.

Чим буду займатися, коли ми повернемо Крим? Поїду в Гаагу на суд

До 2014 року для мене Крим був місцем бажаного спокою, місцем, де все зійшлося разом — море, гори, багато сонця і тепла, перехрестя історичних подій, місцем, де тебе чекають, місцем, де тебе розуміють. Територія України з окремим статусом, органами влади, що мають розширені повноваження. Українське суспільство не було готове до окупації, ми не були готові до того, що хтось просто так прийде, повісить свій прапор. І головне, що у Росії тисячу і один аргумент, що це правильно, так і повинно бути.

За розвитком подальших подій, можу сказати, що окупація стала поштовхом до розуміння, переосмислення участі в житті один одного як громадян, членів спільнот. Про нинішню «кримську реальність» знають мало.

Ту, яка на побутовому рівні. Про те, як жити в окупації. Через це виникають конфліктні ситуації. Саме тому повинна бути чітка державна політика і позиція по Криму, систематична комунікація і декларована цінність прав людини.

Чим буду займатися, коли ми повернемо Крим? Поїду в Гаагу на суд.

Поділитися у Соцмережах:
Додати коментар
0 коментарів