Ви знаходитесь:

Держава Україна зайняла позицію повного невтручання — Климент про тиск окупантів на ПЦУ в Криму

Грудень 11, 2019 08:33 0 1879 QirimInfo
Бездіяльність уряду України в зв’язку з тиском на Православну церкву України в окупованому Криму спонукало архієпископа Кримської єпархії Климента почати голодування під будівлею Кабінету міністрів в Києві. З 2017 року не припиняються судові процеси щодо виселення з приміщення Кафедрального собору Володимира та Ольги в Сімферополі. Сьогодні, суди окупантів всіх інстанцій, крім Верховного суду, програні, де-факто влада вже три рази відмовила ПЦУ в реєстрації. По суті, доля єпархії в Криму висить на волосині. Команда Qiriminfo поспілкувалася з архієпископом Климентом про стан справ православної церкви України в Криму.

Коли почалися майнові конфлікти пов’язані з собором Володимира і Ольги?

Це почалося ще з 2017 року, постійно йдуть судові процеси. Якщо в 2017 році ми боролися за перший поверх собору, то з початку 2019 року йдеться вже про увесь будинок. Ми програли суди всіх інстанцій. Зараз залишився Верховний суд у Москві. Яке рішення він прийме, я не знаю. Касація була в Калузі.

Ви зверталися до міжнародних інстанцій?

Було два звернення від комітету з прав людини ООН в Женеві до Російської Федерації про тимчасове зупинення дій щодо виселення нас з собору. Росія на етапі судового засідання в Калузі на місяць призупинила дії по виселенню, але останнє рішення суду підтвердило те, що вони мають намір все таки виселити нас з собору.

Наскільки я розумію звернення ООН люди підписували відкрито?

Так, люди знаходяться на межі зриву. Уже не йшлося про безпеку. Це був виклик не тільки Російській Федерації, а так само Україні. Якщо з цими людьми щось трапиться, далі за це буде відповідати уряд України. Також було звернення від Європейського суду з прав людини, який вимагав від Росії пояснень з приводу даного процесу, які дії Російська Федерація має намір вжити проти віруючих, приходу і майна. Відповіді поки немає. Після цього в мене була зустріч в адміністрації президента Путіна, я відвіз лист, в якому повідомив про ситуацію. Мені прийшла відповідь, в якому стояла дата числом, яким був зареєстровано мій лист, і підписано людиною, з якою я спілкувався. Суть відповіді в тому, що вони відправляють лист до Криму, і вимагають, щоб Аксьонов мені написав відповідь на питання, які я поставив перед президентом Російської Федерації. У листі я написав, що в Криму я не можу вирішити питання, не можу зустрітися з Аксьоновим, що проти церкви робляться спроби ліквідації та знищення приходу. Я просив у Путіна, щоб він дав розпорядження щодо реєстрації. Тому що нам цю функцію заблокували. З одного боку, Аксьонов говорить, нехай реєструються і тоді приміщення будуть давати не в оренду, а в користування. Коли ми подали документи на реєстрацію, нам в ній відмовили. І найцікавіше, що як тільки ми подали документи на реєстрацію, Міністерство земельних і майнових відносин подало в суд заяву з вимогою про виселення нас з будівлі. За цими діями видно, що ніхто не збирається нас реєструвати та зберігати за нами цю церкву.

Яка офіційна причина відмови в реєстрації?

Що, нібито документи, які ми подаємо не відповідають російському законодавству. Але абсурдність в тому, що коли нам втретє відмовили та написали, що конкретно не відповідає російському законодавству, ці пункти, які були приведені в роз’ясненні, були і в перший раз подані і в другий раз теж. Тобто сенс в тому, що ті пункти, на які вони вказали в третій раз, вони могли б побачити і в перший і в другий раз, але вони про них не писали.

Ви будете готувати 4-й пакет документів?

Так, будемо, але знову-таки, я не знаю які пункти вони ще знайдуть. Питання реєстрації — це відмовка так званого Фонду майна. Нібито вони не винні та готові дати приміщення. Міністерство юстиції, у свою чергу, говорить, що у нас документи не ті та нас не можуть реєструвати, а Мінмайна заявляє, що через це й судяться. Це замкнуте коло.

На скільки я знаю, що ще один привід для подачі в суд — це якийсь борг за оренду приміщення.

Так, вони виставили мені борг в дві гривні за оренду. Навіть не абсурдність, а цинізм цієї ситуації полягає в тому, що як тільки ми отримали документи про те, що ця будівля передається в оренду Кримській єпархії, в 2002 році, як тільки ми уклали всі необхідні договори, ми заплатили 50 грн оренди за 50 років . Ці документи ми доклали до договорів оренди для Фонду майна. Вони повинні були знаходитись в папці з договорами оренди, як доказ того, що оренда оплачена.

Картинки по запросу "собор владимира и ольги ремонт""

Потім виявилося, що вони не знайшли цього паперу. Знаючи, що вони виставили претензію, я пішов і заплатив 10 або 20 рублів, доклав квитанцію та відправив їх на знак того, що у мене все оплачено. Але справа не в тому, оплатив я чи ні. Це був привід подачі документів до суду. У позовному документі не було питання розірвання оренди. Там було написано про розірвання оренди через те, що вона не сплачена. Тобто, якщо я оплачу, я залишаюся, а якщо не плачу, то зі мною розривають договір. Суд цинічно приймає рішення, що вони частково задовольнили позов. З питання боргу — я нічого не винен, а в плані виселення — ми повинні виселитися з будинку.

Другий цинізм ситуації полягає в тому, що я повинен заплатити ще 50 000 рублів на оплату судових витрат, які понесло Міністерство земельних і майнових відносин. Ця ситуація мені нагадує Бухенвальд і фашистську Німеччину. Коли людину саджали в Бухенвальд, потім його розстрілювали, кремували, попіл зсипали в урну і родичам надсилали рахунок за утримання в Бухенвальді, розстріл, кремацію і за урну. Це один до одного ситуація. Вони приходять і громлять церкву, вони знищують моє майно, і за ці всі протиправні дії я ще повинен заплатити.

Що зараз відбувається з самою будівлею?

Нас вирішили виселяти довго і безпринципно. З огляду на те, що рішення суду немає, а будівля їм потрібно, вони затіяли ремонт. Влітку, коли були дощові дні, вони відкрили дах. Зняли весь метал з даху, який 10 років тому я стелив, і робив повний ремонт. Я тоді в Дніпропетровську замовляв профнастил, оцинкований, 0,6 мм, який би років 40 спокійно простояв. Вони знімають все це оцинкування, близько 1000 квадратних метрів площі. Куди вони поділи цей метал, я не знаю. Або на металолом здали, або розібрали на паркани, городи. Зараз вони нарізали по 4 метри смужки, а я робив так, що якщо у мене є скат 6 метрів, то ми клали цілісний лист на цю довжину. Потім, пішли дощі, вся стеля обвалилася, покрилася пліснявою, ікони намокли, натягнули вологи. Вся фарба на них почала лущиться, відшаровуватися. Потім вони зробили ремонт і новий дах.

Нещодавно вони дзвонили та просили дати доступ до даху, тому що після дощу на стиках утворилася протікання і вони тепер будуть шукати, де він тече. У мене 10 років простояло і нічого не текло, у них місяць, і новий дах вже тече. Косметичний ремонт фасаду вони зробили. Що стосується конструктивних деталей, а це приміщення 53 року, сталінський класицизм, і там дуже багато литих деталей з бетону. Дуже багато фрагментів зруйновані часом. Вони трималися тільки за рахунок арматури. Замість того, щоб провести реставрацію всіх цих елементів, вони просто замастили шпаклівкою і пофарбували. Якщо до фарбування було видно небезпечні місця, то тепер цих небезпечних місць не видно. Те, що зроблено, не дає гарантії безпеки цих елементів. Це мене зараз лякає. Крім того, попри те, що в громадському місці повинен бути туалет, вони демонтували каналізацію, підведення води та унітаз. Тепер люди залишилися без води та туалету. Ті туалети, які робочі зробили для себе, вони закрили на ключ.

Ви писали скарги у зв’язку з псуванням майна?

Так, але вони залишаються без розгляду. Ми писали скарги на судових приставів. Я вимагаю повернення майна управління єпархії, яке було описано, арештовано і вивезено з першого поверху. Відповіді мені не дають. Категорична відповідь, що дане майно є заставним, і піде на продаж в оплату боргу, за судові процеси 2017 року.

Йдеться про порушення законодавства Російської Федерації. Майно релігійного, церковного характеру, майно, яке використовується церквою для богослужіння, не може виступати у якості заставного майна і на нього не можуть поширюватися претензії кредиторів.

А як ікони та інші цінності захищені Україною?

З боку України ні одна ікона не захищена, тому що Міністерство культури відмовилося складати реєстр і каталог національних культурних цінностей, які залишилися на території Криму. Це стосується не тільки церков, але й музеїв. Ми намагалися всі зібрані ікони які є, ідентифікувати як сучасне сакральне мистецтво, і щоб після опису кожної ікони всі предмети культового характеру, а у мене є дуже багато древніх предметів і книг, щоб це все було передано на зберігання в музей, художній фонд, щоб потім держава Україна могла в міжнародних судах захищати це майно.

Ви відчуваєте підтримку від минулого або нинішнього керівництва країни?

Ніякої! Держава Україна самоусунулася від цієї теми. Держава Україна зайняла позицію повного невтручання. Позиція міністерства культури, позиція уряду України — Крим нам не належить, нічого по Криму ми робити не будемо.

Ви зустрічалися вже з новою командою?

Новій команді ми написали листи, щодо виконання розпоряджень президента Порошенка, які досі не були виконані. Суть листів полягає в тому, що ми вимагаємо від уряду прийняття постанови, що приміщення по вулиці Севастопольській 17а, в якому знаходиться Кафедральний собор управління єпархії, передається управлінню єпархії у власність. Уряд України відмовляється приймати це рішення. Відповіді, які були написані зараз новою владою, нічим не відрізняються від тих, що були раніше.

Як ви вважаєте, чому? 

Бо не для того здавали Крим У 2014 році, щоб зараз щось приймати по Криму і повертати Крим і майно. Через шість років я це чітко можу сказати. Все інше — це популістські фрази: «Давайте поговоримо, що Крим наш!». Крим давно Україні не належить. Ні уряд, ні президент нічого не роблять для того, щоб повернути Крим. Для того, щоб повернути Крим, треба приймати закони, які б ставили Російську Федерацію в міжнародних судах в положення, коли РФ не могла б нічого зробити. Ця постанова потрібна для того, щоб ми оцінили це майно, вийшли в суд, дійшли до міжнародного суду. І нехай в міжнародних судах Росія доводить, що майно, яке у нас хочуть забрати, є законним майном Російської Федерації. Тому що суди, які відбуваються на території Криму проти нас, там червоною лінією проходить, що це федеральне майно Російської Федерації. Моя церква, моє приміщення, моє майно — це є федеральною власністю. А я його займаю незаконно. Так ось, з боку України, потрібно вимагати від Російської Федерації докази законності власності. Але Україна не робить нічого. Церква каже, ми будемо самі робити, дайте нам папір, тому що нам треба в суді в Європі підтвердити, що це моя власність. А вони: «А ми вам цей папір не дамо, бо Крим нам не належить». Тому що за законами, це є власністю громади. Тому що розпорядником була Верховна рада Криму, а балансоутримувачем — Фонд майна АР Криму. Але сьогодні на території Криму немає Верховної ради.

Що означає для української громади збереження ПЦУ в Криму?

Це єдина українська організація на території Криму. Ліквідація цієї церкви призведе до того, що на території Криму нічого більше українського не буде.

Поділитися у Соцмережах:
Додати коментар
0 коментарів