Ви знаходитесь:

Олександр Щерба: Решат Аметов - символ українського спротиву

Березень 12, 2018 13:29 0 1399
Кожна весна, після подій 2014 року в Криму, - це не лише точка відліку російської анексії півострову, але й пам’ять про тих громадян України, котрі ціною власної свободи, а в деяких випадках і життя, боролися проти анексії та окупації. Qiriminfo публікує інтерв’ю з дипломатом, Послом України в Австрії Олексадром Щербою про одного із них - кримського татарина Решата Аметова.

- Пане Олександре, Ваш допис про Решата Аметова - це нагадування всім, не лише громадянам України, що військова анексія в Криму не закінчилась мирно, як про це інколи говорять, згадуючи події весни 2014 року. Цей допис був дуже зворушливим. Чому для Вас особисто важливо згадувати першу жертву анексії в АРК?

Я вважаю, що Решат Аметов – це не просто перша жертва анексії. Це символ українського спротиву і нагадування про сліпу, жорстоку, варварську силу, яка нам протистоїть у цій війні. Силу, яка готова піддати невимовним тортурам людину, яка наважилася просто підняти голос, просто встати на шляху із папірцем у руці. Це нагадування всім нам і Європі, що нам протистоїть нелюдська, диявольська машина. А також нагадування, що серед нас є люди, які не злякалися у невимовно важчій ситуації. Якщо вони не злякалися – то нам боятися просто соромно.  

- Ви задалися питанням: “Чому Аметову вистрілили в очі?” У Вас знайшлось якесь пояснення цьому, чому саме очі?

Кремлівська машина чекає, що її боятимуться. Решат не злякався – йому вистрілили в очі (за іншими свідченнями, навіть встромили ніж). Мабуть, це і є пояснення. Подивіться російські ток-шоу, ті ж “Вечори з Володимиром Соловьйовим”. Їх учасники випромінюють упевненість, що весь світ можна або купити, або залякати, або обманути. І якщо зіштовхуються із сильним людським духом, з яким не проходить ні перше, ні друге, ні третє, – то ненавидять особливо сильно.

- Як би Ви описали процес усвідомлення в Європейському Союзі, в Австрії зокрема, що події весни 2014 року в Криму - це не “приєднання” півострова до Росії, а саме російська анексія Криму?

Це вибір не політичний, а людський. Європейська політики прекрасно розуміють, що трапилося у Криму. Просто роблять із цього різні висновки – одні кажуть собі “це несправедливість, яку приймати аморально”, а інші роблять вибір на користь так званого прагматизму. Насправді це не прагматизм, а байдужість до несправедливості і страждання, якщо з ними стикаєшся не ти, а хтось інший. Що стосується простих людей, далеких від політики та дипломатії, то вони часто недостатньо знають про кримські події. Достукатися до них – моє завдання як дипломата. Непросте звичайно. Але й не безнадійне. Працюємо над цим: пишемо статті, намагаємося пробитися на телебачення, працюємо в соцмережах.

- Чи стала кримськотатарська спільнота в ЄС більш помітною, зважаючи на постійні переслідування кримських татар ФСБ та російською владою в окупованому Криму?

Якось не дуже з ними перетинався. Якщо вони читають це моє інтерв’ю – нехай знають, що я дуже хотів би з ними зустрітися. Велика річ, якщо мої слова про біду, принесену на півострів Путіним, будуть підкріплюватися тими, по кому вона найбільше вдарила.

Поділитися у Соцмережах:
Додати коментар
0 коментарів