Ви знаходитесь:

Від квітучого курорту до радіоактивної пустелі

Березень 28, 2019 12:59 0 833
Крим – невіддільна частина України. Це не просто політичний лозунг. За 5 років анексії півострів поволі відходить до свого первісного образу ще до створення Північно-Кримського каналу – засушливий степ із солончаковими наростами. Бездумний видобуток природних ресурсів із надр серйозно зашкодила крихкій екосистемі Криму. Експерти єднаються у своїй позиції – без Дніпра Крим не виживе. До того ж, в серпні 2018 року недбальство окупаційної влади призвела до екологічної катастрофи в Армянську. Цю долю ризикує розділити й Керч. Якщо руйнівні процеси не будуть зупинені, вже зовсім скоро колись плодовитий курортний півострів стане непридатним до життя і зміниться до невпізнаваності.

Проблема відсутності прісної води завжди була нагальною для Криму. до 1954 року придатними для проживання і сільського господарювання були здебільшого підгірні території, які постачалися водою, яка накопичувалася від атмосферних осадів у кримських горах. Введення в експлуатацію Північно-Кримського каналу у середині 50-х років призупинив капілярне засолення ґрунтів. Роками дніпровські води омивали ґрунт, консервуючи сіль на нижчих пластах, що уможливлювало сприятливі умови для землеробства. Передній видаток Північно-Кримського каналу – 300 кубів на секунду, це 5 залізничних цистерн по 60 тонн. За фактом Україна на 85% забезпечувала півострів прісною водою.

Втім, після анексії Криму у 2014 році постачання води з Дніпра було припинене. Це істотно поставило під загрозу сільське господарство на півострові, яке приносило значний бюджетний дохід і забезпечувало населення робочими місцями. До анексії з 1 мільйону 200 тисяч гектарів зрошувалися приблизно 300 тисяч гектарів полів. Це практично третина посадок. Постраждали найвологолюбніші й найприбутковіші культури, як от рис, соя і кукурудза. Мешканці північного Криму не можуть у повній мірі вести сільське господарство, на поверхні землі з’являються солончаки. У спробах вийти з цієї ситуації, окупаційна влада була змушена буравити свердловини для видобутку артезіанської води, втім її запаси стрімко вичерпуються, підземні водні горизонти засолюються. В Первомайському, Роздольненському, Совєтському, Чорноморському, Сакському, Кіровському, Сімферопольському і Красноперекопському районах видобуток води зі свердловин є взагалі неможливим через засолення навіть глибинних слоїв. 26 лютого, під час 5-го міжнародного форуму «Захоплений Крим: 5 років спротиву», перший заступник міністра України з питань тимчасово окупованих територій Юсуф Курукчі заявив, що близько 20% кримчан не мають відповідного до потреб людини у 21 столітті доступу до якісної питної води.

У 2018 році у соцмережах здійнялася хвиля скарг жителів півострова на якість води, яка надавалася централізованим постачанням – іржава, солона, в деяких містах навіть із водоростями.

 
 


 

 

Окрім громадян, значну потребу в прісній воді відчувають великі хімічні підприємства («Кримський титан», «Кримський содовий завод» і «Бром»). Екологи приблизно підрахували, що за умови поновлення постачання води з Дніпра, для відновлення водяного балансу ґрунтів знадобиться 10-15 років.

Доведені до відчаю вищі чини окупаційної влади запропонували діяти кардинально – звернутися за допомогою до небесної канцелярії. Гендиректор «Води Криму» Володимир Баженов закликав молитися до Бога: «Євреям треба йти до синагоги, мусульманам – до мечеті, православним – до церкви. До перекриття Північно-Кримського каналу до 70% питного водопостачання ми забезпечували коштом дніпровської води. Порахуйте, ми лишаємося без цієї води п’ятий рік і живемо коштом власних ресурсів. (...) На Водному Конгресі у Москві вчені говорили про те, що шукатимуть тут воду підземну, надземну, опріснювальні установки ставитимуть. Нехай роблять що завгодно, аби тільки була вода. Але це вже не в моїй компетенції. Для розуміння, нам дають вихідну воду, а ГУП («Води Криму» – прим.)робить її питною, а буде вихідна вода – ми її у питну перетворимо».

Втім, серйозно про проблеми водопостачання півострова заговорили лише наприкінці 2018 року в контексті реконструкції Північно-Кримського каналу. На момент написання цього матеріалу стало відомо, що експерти де-факто Кримського філіалу Головдержекспертизи РФ видали позитивний висновок щодо наслідків проведення публічного технологічного і цінового аудиту інвестиційного проекту першого етапу будівництва і реконструкції об’єктів Північно-Кримського каналу. Проект передбачає будівництво насосної станції, бетонної і ґрунтової гребель, трубопроводів і нібито дозволить зняти інфраструктурні обмеження і покращити водопостачання Армянська, Красноперекопського, Джанкойського і Нижньогірського районів Криму. На втілення проекту у 2019 році виділено 463 млн рублів.

Фото: Північно-Кримський канал, 2018

 

Втім російський незалежний експерт, кандидат геолого-мінералогічних наук Юрій Медовар в коментарі для Qiriminfo розкритикував ідеї де-факто влади Криму щодо водопостачання півострова:

«Наразі є три пропозиції щодо постачання Криму водою. Перша – побудувати дамбу і змінити напрямок течії рік (з півночі на південь), чиї річища проходять поблизу із каналом. За ідеєю окупаційної влади, вода при цьому має пройти річищем Північно-Кримського каналу. Але у такому разі весь північ Криму лишиться без води. Друга – перекидати воду із водозаборів (система свердловин для видобутку прісної артезіанської води – ред.). Це дороге задоволення. Артезіанська вода придатна для пиття, пускати її каналом для технічного використання – це безумство. Третя ідея полягає в опрісненні солонуватих підземних вод. Це колосальні витрати електроенергії для обслуговування опріснювальних споруд».

Експерт також додав, що погане опріснення може призвести до серйозних захворювань серцево-судинної системи.

В режимі НС: трагедія Армянська

Дефіцит прісної води наприкінці літа 2018 року призвів до хімічної катастрофи на півночі окупованого півострова. На заводі з виробництва діоксиду або двоокису титану (ТіО2) «Кримський Титан» відбувся викид отруйних хімікатів. Річ у тому, що відходи виробництва після обробки ільменітового концентрату сірчаної кислоти скидалися до спеціального кислотонакопичувача (42 квадратні кілометри), де їх розводили великим обсягом води. Під дією сонця шкідливі речовини практично непомітно випаровувалися. До окупації вода надходила до кислотонакопичувателя з Дніпра через Північно-Кримський канал у потрібному обсязі, втім у 2014 році Україна припинила постачання прісною водою, що з часом призвело до пересихання сточища і виділення в повітря сірчаного ангідрида (SO2), перевищуючи норму у 5 разів. 24 серпня 2018 року мешканці Армянська відчули різке погіршення самопочуття і запах сірки. Усі металеві предмети вкрилися іржею та липким коричневим слизом. 9 вересня де-факто влада заявила про тимчасове зупинення роботи заводу до з’ясування обставин і ліквідації наслідків. З Армянська евакуювали понад 5000 осіб, половина з яких – діти. До того ж, від викидів хімічних речовин постраждала також поближня Херсонська область. 37 прикордонників Державної прикордонної служби України, які служили на КПВВ «Каланчак», отруїлися отруйними парами. Згодом з небезпечного регіону евакуювали дітей шкільного віку та дошкільнят.

Видео:  кислотонакопичувач заводу «Кримський Титан», Армянськ 30.08.18

Надзвичайний стан у місті ввели лише 14 вересня, після другого, потужнішого викиду хімічних речовин. Закрити небезпечне виробництво окупаційна влада не наважилась. По-перше, «Кримський Титан» – містотворче підприємство, на якому працевлаштовані майже 5000 мешканців. По-друге, це значний платник податків. 22 жовтня завод поновив свою роботу. Екологи сходяться у своїй позиції: неможливо за такий короткий термін істотно модернізувати небезпечне виробництво. Найімовірніше, були ухвалені лише екстрені заходи зі зниження загрози викидів хімікатів. Пізніше де-факто глава Криму Сергій Аксьонов заявив, що ліквідація забруднень повітря в Армянську коштуватиме власникам «Кримського Титану» 700 млн рублів. Зокрема планувалося буріння кількох свердловин глибиною 250 метрів для постачання кислотонакопичувача водою обсягом 12 тисяч кубометрів на добу. Втім, тут є ще одна небезпека. Артезіанська вода – це недоторканий запас півострова, нерозрахований на промислові обсяги використання. З огляду на це є ризик повторення серпневого сценарію. Коштом надмірного викачування артезіанської води, спрацьовують напори водоносного горизонту, падає внутрішньо пластовий тиск і відбувається підтягування солонуватих вод, що може зумовити непередбачувану хімічну реакцію за взаємодії з хімікатами у кислотонакопичувачі.

Сам завод становив загрозу ще від моменту відкриття (1971 рік) через неприйнятний для умов Криму спосіб утилізації хімічних відходів. Фактично технологічний процес шкідливого виробництва був адаптований лише до умов функціонування у складі України з використанням значної кількості прісної води. З 2000 року завод перейшов під контроль компанії Group DF Дмитра Фірташа, втім після анексії олігарх змінив структуру правління підприємством, і в жовтні 2014 року Group DF передала ПАТ «Кримський Титан» російському дочірньому підприємству ТОВ «Титанові інвестиції» у довгострокову оренду.

Фото: Кримський Бандеривець. Армянськ 2018

На початку березня жителі північного Криму знову відчули запахи хімікатів. Де-факто відділ з гідрометеорології в Криму у своєму щотижневому звіті підтвердив, що 4-11 березня 2019 року в Красноперекопську концентрація хлористого водню перевищила норму в 4,4 рази, а в Армянську в повітрі виявили в 1,8 рази перевищену норму фтористого водню. Окупаційна влада толком не пояснює забруднення повітря.

Керч=Чорнобиль?

Повторити токсичну «долю» Армянська може й Керч. Місто на межі екологічної катастрофи через видобуток піску з дамби Нижньо-Чурбаського хвостосховища, розташованого між смт Гороївським і суднобудівним заводом «Залив». Хвостосховище – це гідротехнічна споруда, яка активно використовувалася у 1968-1994 рр. для скидання та зберігання ядерних відходів збагачення руд Камиш-Бурунського залізорудного комбінату. Задля уникнення витоку шкідливих речовин у навколишнє середовище, в радянські часи була зведена дамба. Вона зрештою і стала головним об’єктом зацікавленості компаній ТОВ «Ген Інвест» і ТОВ «Магістраль», які, згідно з договором з АТ «Камиш-Бурунський залізорудний комбінат» (підприємство-банкрут), з 2016 року проводять видобуток токсичного піску з дамби. Руйнування гідроспоруди загрожує техногенною катастрофою. За результатами хімічного аналізу проб піску з дамби, склад стибію перевищено втричі, фосфору – у 341, заліза – в 370. Особливу увагу екологи звертають на концентрацію хрому і миш’яку – в 1420 і в 500 разів відповідно. Площа ділянки видобутку складає 64 288 квадратних метрів (довжина – 860 м, ширина – 75 м). 5 травня 2017 року де-факто Керченський міський суд ухвалив заборонити видобуток піщаних порід на ділянці прилеглій до обвідного каналу Нижньо-Чурбаського хвостосховища. Втім незаконні роботи провадяться й досі. Де-факто влада Криму закриває на це очі.

Фото: Министерство по вопросам временно оккупированных территорий и внутренне перемещённых лиц Украины

Кримські екологи сходяться в думці щодо того, що в разі прориву дамби, півострів очікує трагедія рівня аварії на Чорнобильській АЕС. В такому разі отруйні відходи у смертельних дозах потраплять до вод Чорного моря і, підхоплені течією, розповсюдяться на сотні кілометрів, що призведе до загибелі флори і фауни. Варто також відзначити, що у випадку прориву дамби і подальшій екологічній катастрофі, може йтися про скоєння міжнародного злочину. Римський статут, чию юрисдикцію визнала Україна, не містить окремого положення про екологічні злочини. Втім екологічна катастрофа, спровокована діями окремих осіб, яка потягне за собою, приміром, винищення або насильне переміщення цивільного населення, може кваліфікуватися як злочин проти людяності або воєнного злочину, якщо йдеться про збройний конфлікт або окупацію. Вже зараз атмосферні опади виштовхують отруйні елементи через частково зруйновану гідроспоруду, що забруднює ґрунти поближніх жилих територій і води акваторії Чорного моря. Щоденно бруд від промивки зараженого піску зливається в канал, який з’єднаний із міським пляжем. До того ж заражений пісок під час транспортування висипається на дорогу, заражуючи повітря Керчі миш’яком. Жителі села Приозерного, яке розташоване неподалік від хвостосховища, вже скаржаться на загострення хронічних захворювань дихальної системи і очей, алергію і рецидиви на шкірі. Місцеві жителі анонімно розповіли, що окупаційна влада використовувала заражений пісок в будівництві Керченського мосту, соціальних закладів та обладнанні дитячих майданчиків.

Видео: добыча песка из защитной дамбы Нижне-Чурбашского полигона

Екологічних проблем у Криму, звісно ж, значно більше, і всі вони пов’язані між собою. Потрібно завважувати, що коли Крим повернеться під юрисдикцію України, мають бути розроблені комплексні програми для ліквідації цих екологічних наслідків. Протягом 5 років окупаційна влада зосереджувалась на фінансовій наживі, гонці озброєнь, демонстрації імперських амбіцій, мілітаризації півострова, утисках нелояльного населення, але підвести під себе природу їм не вдалося. Недбальство окупаційної влади в найближчому майбутньому може призвести до фатальних наслідків, і, цілком можливо, що за кілька років Криму ми вже не впізнаємо.

Поділитися у Соцмережах:
Додати коментар
0 коментарів